Результати пошуку слова: А все ж таки

а все́ ж таки – словосполучення незмінювана словникова одиниця

Впертий, він все ж таки не здавався: доходив до метро і знову повертався до рибної крамниці, купував там морських окунів і йшов назад. В останню мить згасаючий розум Якоба шепнув слабке: «ні…» Але все ж таки він вийняв ніж і, притискаючи його до стегна, підкрався до хлопця.

А як прийде, було, їй до скруту, не в могу стане, вона, хоч і через велику силу, а все таки всміхається та на жарти все й поверне.

Все ж таки вона була мати його дитини. Любила ii на свiй спосiб, як син i ii любив, i хоч вона горе тоi дитини вiдчувала не так глибоко, як батько, то все–таки саме те горе в’язало i держало iх всiх при купi. Остаточно бувають це все–таки вони, що творять нашу долю, i не раз гiршу, нiж море. Все ж таки? Але все ж таки, мамо, все ж!

— Ну, а все ж таки про що?

Такий спецтранспорт не відрізнявся особливим комфортом та зручністю в експлуатації, але все ж таки радянські інваліди отримали змогу бути більш-менш мобільними. Але все ж таки таких мотоколясок було зроблено лише декілька десятків тисяч і на конвеєрі вони пробули відносно недовго.

…сього-того й своєї думки і з’їв майже сам чимале таки порося; а все ж про свою пригоду в церкві не зважувався говорити, хоч і сам не знав через що, і всім допитувачам одказував: "Атож, усякії були дива!" Філозоф був із тих людей, що як їх нагодувати, то в них прокидається незвичайна доброзичливість.

Хоч ці ліси та полонини давно перейшли в чужі руки і перестали бути гуцульськими, то все ж таки вільно гуцулові по них ходити, любуватися їхньою красою та дихати цим чистим повітрям. А все–таки жаль молодого життя…

Тичина, прочитавши вірш, записав у своїх нотатничках: “Воскресив у мені те перше кохання і ті дурні сльози і хороба серця (переродження), а потім в чотирьох стінах редакції “Світла”, самотність і голодовка, крім того, цілу зиму без самовара й без грошей… Природо люба, ой, гай–гай…” Все ж таки мідні хай будуть сурми, а не душі.

Але все–таки дозвольте, друзі, кваліфікувати цей факт як безпардонну розумову вбогість, що її й близько не можна допускати до теоретизування нового мистецтва. Але все–таки чому ж це? Але, може, єсть тут все–таки елементи «презирства й хіхікання до «молодої» молоді»? –